M-HELP.COM
Our productsContact usOur teamRegisterLog in

Цензор.НЕТ


Press
7 months ago

Поки російські агенти розганяють у західних ЗМІ, що європейці втомились від санкцій та української війни, самі європейці намагаються допомогти, чим можуть, Україні. Так, латвійсько-шведська команда айтішників, яка займалась створенням веб-сайтів та програм у сфері охорони здоров‘я, створила електронну платформу допомоги українським лікарням.

У цій системі немає розподільчих центрів, а є лише прямий запит лікарні і добродійник, який бере на себе зобов’язання знайти необхідне. Зараз до платформи M - help . com долучились 54 українські лікарні. А на черзі вже новий спільний з державою Латвією проєкт по лікуванню наших поранених.

Хто і як допомагає українцям - Цензор.НЕТ розповів один із засновників платформи Арвіс Рекетс.

Ув’язнені з Британії полагодили візки і сказали: Так, ніхто в світі ніколи не дізнається, що ми це зробили, але навіть люди у в’язниці розуміють, де добро, а де зло. І ми раді чимсь допомогти Україні. Як латвійсько-шведська платформа допомагає українським лікарням 01

- Які емоції викликала у вас новина про війну в Україні та коли виникла думка, що треба допомагати?

- Про війну в Україні, здається, вся наша країна, дізналась ще вночі. І перші 4-5 днів ми просиділи в телеграм-каналах, спостерігаючи цей жах. А через кілька днів шоку зрозуміли, що просто сидіти – це не найкращий варіант. Треба щось робити.

У нас IT-компанія медичного напрямку, і ми дзвонили знайомим лікарям в Україну і питали, чим ми можемо допомогти – програмуванням чи чимсь іншим. Ось таким був початок.

- А у вас були друзі в Україні, звідки така включеність?

-Можна сказати, що дуже слабкі були контакти, я в Україні знав лише одну людину. Але чому ми це робимо? Бо латиші прекрасно розуміють, що таке Росія і її окупація, що це за зло. Тому жодних питань не виникало.

- Я так розумію, що в основному ви направляєте в Україну медичне обладнання чи не тільки?

- Спочатку ми дзвонили в Україну і питали, що ми можемо зробити. Нам казали, що в нас є потреба в певних позиціях, які йдуть однаковим списком по всьому світу через посольства, там все в купу скинуто – і медикаменти, і обладнання – і ніхто не знає, як це збирати і відсилати, куди, а іноді взагалі незрозуміло, що це за ліки, бо їх в Євросоюзі нема. І от ми почали працювати.

Тут в Латвії ми зібрали спеціалістів-фармацевтів і зробили систему, де кожна лікарня може українською мовою внести свої потреби, далі система і фармацевти це все перекладали, ліки розділяли – що рецептурне, нерецептурне, сильно наркотичне. Далі ставили температурні режими зберігання, латинські назви, міжнародні коди, по обладнанню - просто перекладали. Після цього інформацію передавали в благодійні організації.

Вся інформація йде в єдину систему, і якщо хтось взяв щось у роботу, то цей пункт знімається. Так вдавалось більш результативно працювати. Щоб не змішувати.

Я маю подякувати Оксані Томчук - юристці, яка взяла на себе роботу налагодити контакт з українськими лікарнями, які спочатку взагалі не вірили, що може бути допомога і питали, навіщо нам давати дані. Бо ми запитували ліцензії на зберігання ліків і всякі інші документи. Адже на Заході не можна просто купити ліки, якщо немає відповідної документації. І от ми цю інформацію добули, поставили в систему. І зараз у нас, здається, найбільша об’єднана система, куди заявки подали 54 лікарні.

- З яких регіонів найбільше звернень – Київщина, Чернігівщина, Харківщина, Донеччина?

- Ми концентрували увагу спершу на регіонах, де йшли чи йдуть бойові дії або куди привозять поранених і хворих. І в нас були заявки з Дніпра, Полтави, Запоріжжя. Також це - Суми, Харків, міста навколо Києва, які були під окупацією. Де знищили і винесли просто все.

- Хто вам допомагає?

Зараз це вже велика команда, яка працює з фондами і лікарнями по Європі. Ми також спілкуємся зі США та Ізраїлем. І лікарні залюбки збирають речі, медобладнання в хорошому стані – там і ліжка зі спеціальними матрацами, і ШВЛ, різний розхідний матеріал. А наше завдання – все це довезти до України.

- Я правильно розумію, що ви передаєте в основному вже використовуване обладнання чи ви також і купуєте нове?

- І так, і так. Є те, що дарують лікарні, і навіть серед цього є речі нові, є те на що збираємо кошти і купуємо.

- А скільки людей зараз нараховує ваша команда?

- Починали ми з кількох людей, а зараз нас від 15 до 20 осіб. Наша команда складається з латишів, українців і шведів. А найактивніше донатять на Україну лікарні Великої Британії та Ірландії.

- Я навіть знаю, що одна ірландка зібрала якусь неймовірну суму на ліжка, так?

- Це Ільзе – це просто чудова людина. Вона власниця квіткового магазинчика в Ірландії і вона за походженням латишка. Вона давно займається доброчинністю. Але коли почалась війна, вона написала у місцеву газету, підняла людей, які почали ходити по лікарнях і збирати медобладнання. Вони самі ходили, просили, тягали. І за допомогою просто флористки Ільзе в Україну пішло медобладнання на 2 мільйони євро. І це не великий фонд, не об’єднання, а просто флористка з Ірландії. Не завжди виходить, що фонди найефективніші. Навіть одна людина здатна створити чудеса.

- Але це ж не єдина фантастична історія. Є ще історія про ув’язнених, які взялись ремонтувати візки. Як вони з’явились у вас?

- Разом з ліжками в Ірландії зібрали десь 50 дитячих і дорослих інвалідних візків. Вони були трохи подерті, з дефектами певними. І місцеві ув’язнені, дізнавшись, що йде такий збір, сказали, що теж хочуть якось допомогти Україні. Вони взяли всі ці візки, полагодили їх і пофарбували і сказали: "Так, ніхто в світі ніколи не дізнається, що ми це зробили, але ви просто знайте, що навіть люди у в’язниці розуміють, де добро, а де зло. І ми раді чимсь допомогти Україні". Зараз ці візки вже на шляху в Україну.

Ув’язнені з Британії полагодили візки і сказали: Так, ніхто в світі ніколи не дізнається, що ми це зробили, але навіть люди у в’язниці розуміють, де добро, а де зло. І ми раді чимсь допомогти Україні. Як латвійсько-шведська платформа допомагає українським лікарням 02

- А скільки часу йде на доставку і хто вам з цим допомагає?

- Ось це наша ахілесова п’ята. Тому що закупку товару бере на себе добродійник, лікарні дають обладнання, а ми вже маємо знайти спосіб доставити це в Україну. Ми рахуємо, скільки буде коштувати довезти обладнання до Києва чи Дніпра, а потім шукаємо компанії, які можуть це оплатити. Наразі найактивніше в нас оплачують шведські компанії, які ніколи це обладнання і в очі не бачили, але можуть оплатити 1-2 фури. Поїздка однієї фури з Ірландії до України – це десь 5-6 тисяч євро. Якщо подивитись, то одне ліжко з пролежним матрацом коштує теж десь 5 тисяч. А ми таких отримали вже десь 400. Є обладнання і значно дорожче. Тому ми шукаємо донаторів, які б могли оплачувати дорогу цих фур.

Зараз в нас є кілька партнерів. Це, зокрема, ризька дума, яка передала в Київ 11 автобусів. І зараз Рига вступила в нашу систему і надала нам безкоштовний склад, де ми можемо сортувати, збирати і відправляти у ваші госпіталі обладнання.

- А як співпраця з українською владою?

- У нас іде добра співпраця з Національною службою здоров’я. і зі східним і північним регіонами, де є найбільші потреби, у нас є співпраця. Єдині, хто до нас не звертаються – це лікарні з заходу України.

- Що логічно, адже вони не були під обстрілами чи окупацією.

-Але ми хочемо, щоб більше українських лікарень працювали через нашу систему, тому що тоді і співпраця з державою краще. От держава Латвія зараз за допомогою нашої системи буде готова забрати на безкоштовне лікування, операції чи реабілітацію поранених чи постраждалих з України. Цей проєкт тільки починається.

- А українські чиновники як реагували? Бо вони не завжди в нас найдушевніші люди?

- В принципі особливих труднощів у нас не було. Нас навіть запрошувало до співпраці ваше МВС, вони хотіли теж якусь систему для своїх лікарень, але потім передумали.

Нам нема різниці, яким лікарням допомагати – є і звернення від місцевих, і обласних, і дитячих, і психоневрологічних. Наша система горизонтальна – тут нема ні начальників, ні розподільників. З одного боку є запит, з іншого виконавець. Ми лише забезпечуємо логістику, але нічого не розподіляємо. Ми чимсь схожі на перекидання біткойна з гаманця в гаманець. І лікарня Белфаста може направити все, що хоче, лікарні Дніпра. І це прекрасно.

Ув’язнені з Британії полагодили візки і сказали: Так, ніхто в світі ніколи не дізнається, що ми це зробили, але навіть люди у в’язниці розуміють, де добро, а де зло. І ми раді чимсь допомогти Україні. Як латвійсько-шведська платформа допомагає українським лікарням 03

- Мені ще хочеться спитати, як люди на Заході сприймають цю війну? Чи розуміють вони, що це війна не тільки України?

-Якщо говорити про медспільноту, з якою ми працюємо, – а ми рандомно дзвонимо в різні країни – ми жодного разу не чули відмови. Але хочеться прямішого спілкування між людьми, щоб не лишалось це на дипломатичному рівні. Тому що є держави менш дружні, але коли людина бачить як вона конкретно допомогла, коли поговорила з головним лікарем, це вже зовсім інше ставлення і включення. Цей контакт дуже заряджає. І тому ми думаємо також робити певні онлайн-зустрічі між лікарями, щоб між операціями вони могли між собою спілкуватись, обмінятись досвідом і просто дати відчути ваші обставини. Так само як унікальний досвід ваших лікарів.

-Як просто бачу як росіяни через своїх агентів просувають тезу про втому Європи від війни і санкцій. Чи дійсно відчувається така втома?

-Є нормальна людська втома. Зараз у Латвії об’єм пожертв знижується, але перший був просто якийсь нереальний. Такого в історії не було. Зараз все стає більш приземленим. І тому я кажу про важливість зворотного зв’язку, щоб отримувати якесь фото з України, відгук живий – це все дуже важливо для людей, щоб вони і далі робили пожертви. Бо прислати офіційний папірець – це не те. А коли є живий контакт, то він стає ніби паливом для двигуна і тоді потік допомоги не згасає.

Втома дійсно є, але настрої не змінились. Вони такі ж. Просто важко зранку до ночі думати лише про Україну. Але ніхто не відмовляється допомогати. Ніхто не думає, що Росія стала краще. Ні – вона стала гіршою. Це перший конфлікт, де цілеспрямовано атакуються медичні заклади. Такого важко в історії знайти.

Якщо говорити про себе і моє оточення, то можу сказати точно, що не буде такого дня, що ми скажемо, що задовбались допомагати Україні. Ми лишимось. Я не можу говорити за французів чи португальців, але ті, що ближчі, у нас, думаю, що спаду не буде. Латиші, естонці, литовці, фіни, шведи, а за ними норвежці - вони вас підтримують. І це бачимо по своїй роботі.

Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ

M-HELP.COM

All Rights Reserved © 2022 M-HELP.COM